< назад до списку (ESC) | ⌕ Пошук


Наша з Юлею п’єса 2015 року це документальний театр: три справжні історії з вулиці людей з України, Німеччини і Британії, і ще вигаданий актор Сашко. Усі четверо ніби зібралися в одному просторі і говорять про життя. Текст в 2016 збирали для театрального фестивалю, але він так і не знайшов місця. Починали з питання, воно просте і незручне - Що думають про успіх ті люди, яких ми сприймаємо максимально не успішніми в житті.

Коли в 2019 я почав працювати з ботам в Telegram в мене з’явилася така ідея. Замість акторів — боти. Кожен персонаж як окремий голос у телеграм групі, і вони так “грали” п’єсу самі: репліка за реплікою, поступово, ніби живий спектакль у чаті. Бо коли я заходжу в чат й там люди переписуюся я тільки й бачу текст за текстом як й тут. Так «У світі бомжів» і жила кілька років. Група ще лежить тут: t.me/v_mire_bomjei, але вже не працює як треба, боти мовчать з 2024 року.

Я періодично думав, що його треба повернути але вже в 2024 Telegram ставав потрохи такою ж інфо помийкою як колись коли я пішов з фейсбуку. Тому сильно в це вже вкладатися не хотілося, а зменшувати користування ним. Переходити в справжній інтернет.

Й ось тепер є веб-версія. Я бачив це як піксельний стиль й так зробив. Ліс, вогнище (знайшов звук), чотири фігури, два песика, текст українською, російською й англійською. Читаєш у своєму темпі: клік або пробіл - наступна репліка. Не театр і не чат, але п’єса знову жива. На жаль, тут вже не буде такого ефекту ніби в чаті це можуть бути за баблами й люди - ми бачимо цих намальованих персонажів скоріш як комікс.

Переходь сюди: apps.danvoronov.com/unhoused

телеграм телеграм_боты итеративнаяразработка театр драматургія |

Попередній запис: Заметки записывать или мышление писать (2026-08-19 10:09)