< назад до списку (ESC) | ⌕ Пошук


Я з великою цікавістю спостерігаю за розвитком штучного інтелекту з першого ж дня ChatGPT в Україні. Писав про це статтю https://danvoronov.medium.com/про-вмм-74433638b9dd вона все ще актуальна.

Бачу часто думку, що зараз треба створити потужні автономні технології (так званий AGI) — і життя людей автоматично стане кращим, вони за нас вирішать купу проблем. Але я не впевнений, що все працює саме так.

Історія на жаль показує, що нові інструменти не робили суспільство ані добрішим, ані жорстокішим самі по собі. Вони лише підсилюють уже наявні наміри, цінності та способи взаємодії між нами. Один і той самий інструмент може допомагати людям навчатися, лікувати хвороби та розв’язувати складні проблеми. А може використовуватися для маніпуляцій, контролю або отримання переваги та влади.

Я особливо гостро відчув це під час останніх років. Пандемія COVID-19 ніби стала точкою, де світ, який ще вчора здавався пов’язаним і відкритим, почав розпадатися на окремі фрагменти. Кожен тепер сам за себе. Глобалізація, яка мною сприймалася як природний напрям розвитку, раптом змінилася на закриті кордони, недовіру, інформаційні війни та зростаючу ворожість.

Те, що раніше виглядало як спільний рух уперед, стало більше схожим на розходження в різні боки. І в цьому новому стані світу мені не хочется жити - в Україні відчуття нестабільності, напруги є частиною повсякденного досвіду. Це змінює не тільки погляд на технології, а й на саму ідею довіри між людьми.

Передивлявся фантастичний серіал Sense8, Вайчовскі як колись у Матриці знову гарно ухопили сутність того часу. У ньому ідея зв’язку між людьми з різних частин світу показана як щось глибоко людське - через здатність відчувати одне одного, навіть коли між ними тисячі кілометрів і різні реальності. І водночас цей зв’язок не скасовує конфліктів і болю, а лише робить їх більш видимими і спільними.


Тому питання майбутнього ШІ для мене не зводиться до розвитку технологій. Значно важливішим є те, якими будемо ми як суспільство.

Чи зможемо ми зберегти довіру одне до одного в середовищі, де дедалі складніше відрізнити правду від вигадки? Чи будемо використовувати нові можливості для співпраці, а не лише для війни? Саме тому мені здається важливим вкладатися зараз в розвиток суспільства.

Емпатія (див ще https://empathy.danvoronov.com/) тут це здатність ставити собі запитання: «Як мої дії вплинуть на інших людей?» й звірятися з тим як іншим буде, задоволенням їх потреб теж. Без такої синхронизації будь-яка технологія може стати інструментом подавлення. З ним - інструментом допомоги та підтримки.

Думаю, головний виклик найближчих років полягає не в тому, чи створимо ми достатньо розумний штучний інтелект. А в тому, чи залишимося достатньо людяними, щоб мудро ним користуватися.

емпатія ШІ суспільство |

Попередній запис: Дочитав книгу "Empathy: A History" (2026-07-29 19:36)