< назад до списку (ESC) | ⌕ Пошук
Продовжую розбиратися в темі емпатії. Я вже прочитав книгу “Empathy: A History” про що писав. Але в книзі виявилось її дослідження про розвиток терміну. Я зібрав більш широкі данні про людей, яки розвивали розуміння емпатії з різних сторін.
Створив щоб це впорядкувати таймлайн з категоріями.
Його можно побачити на https://empathy.danvoronov.com/timeline/
Там є що десь у 1873 році Роберт Вішер увів поняття Einfühlung, а у 1909 році Тітченер переніс його в англійську психологічну термінологію. Як у середині XX століття емпатія стала частиною психотерапії, а пізніше — об’єктом експериментального вимірювання (хоча досі не відомі межі терміну, тому кожен вимірює щось своє=).
А ще цікаво, що історія зовсім не рухається в напрямку “ми дедалі краще розуміємо ту саму емпатію”. Навпаки, ближче до сьогодні поняття розпадається на дуже різні речі — емоційне зараження, перспективу, емпатичну точність, турботу, співчуття, тілесне відчуття іншого.
Окремо відкриттям для мене став Пол Блум і його книга “Against Empathy: The Case for Rational Compassion” https://www.goodreads.com/book/show/29100194-against-empathy яку я ще не прочитав, але думаю про це. Вона фактично ставить під сумнів саму ідею, що більше емпатії дає більше добра - а це база й Розенберга й Ратша у “виправленні світу”. Блум розрізняє емпатію як безпосереднє співпереживання чужому стану та співчуття як більш дистанційоване бажання допомогти. Показує, чому співпереживання може бути упередженим, виснажувати та навіть погано працювати на рівні суспільних рішень.
Попередній запис: Як зробив підсайт про емпатію (2026-08-04 23:21)